Csütörtök, 2024-03-28, 14:15
Üdvözöllek Vendég | RSS

НЕВЕТЛЕНФОЛІВСЬКИЙ ЗЗСО І-ІІІ СТУПЕНІВ

A fejezet kategóri
Körkérdésünk
Оцініть мій сайт
Összes válasz: 27
Statisztika

Online összesen: 1
Vendégek: 1
Felhasználók: 0

Історія школи

Історія Неветленфолівської ЗОШ І-ІІІ ст.

І Розділ

Освіта села періоду Австро-Угорщини

У другій половині XIX ст. у зв'язку з розвитоком капіталізму австро-угорські монархи змушені були піти на проведення реформ у галузі освіти. За шкільним законом 1868 року було проголошено обов'язкову і безплатну початкову освіту, яка практично давала мінімум знань - назчала дітей тільки писати читати і рахувати, виховувала у релігійному дусі.

Таким чином, у другій половині XIX ст. масово відкриваються школи в нашому краю. На жаль немає точних відомостей про відкриття школи в селі Неветленфолу. Проте за свідченням старожилів села їхні батьки і матері, дитячі роки яких припадали на 80-90-і роки XIX ст. вже ходили до школи. Перший будинок школи і понині стоїть ( правда був неодноразово відновлений і перебудований) біля римо-католицької церкви по вулиці Ш. Петефі ( давно вулиця називалася Темплом-утцо, тобто вулиця Церковна). Головним завданням тодішньої школи була ліквідація неграмотності. Вчителями в школу часто направлялись фахівці з центральних районів Угорщині, які часто з ентузіазмом прийнялися за роботу. Дітей навчали читати, писати, рахувати. Велика увага зверталась на уроки катехизму, а також прищепленню норм загальнолюдської моралі, вивченню правил поведінки. Навчання дітей звичайно велось на угорській мові, так як село було угорськомовне. Учитель в селі у той час користувався великим авторитетом. Його поважали всі без винятку. Батьки майже ніколи не вмішувались у методику навчання і виховання дітей у школі, вважаючи, що це справа вчителя. У школі часто панувала "палична дисципліна", дітей нерідко наказували за погану поведінку на вулиці, в школі чи в церкві. Але це було загальноприйнятим явищем і суворі вчинки вчителя визнавалися справедливими. Правда, вчителі заслужили авторитет своєю взірцевою поведінкою, високою культурою, кваліфікованою педагогічною підготовкою, а також своїм ставленням до жителів села.

В період Австро-Угорщини дітей приймали до школи з семирічного віку і навчання тривало чотири роки. Багато дітей було випущено з першого класу. Причиною цього було те, що дітей, які не опанували програмовий матеріал за навчальний рік, не переводили до наступного класу, а залишали на повторний курс. Бувало, що діти часто пропускали уроки, бо їм приходилося багато допомагати своїм батькам у домашньому господарстві, у польових роботах.

Але, як свідчать старожили села (Іллеш Йожеф, Йокоб Іштван, Вінце Олена, Ботош Марія), серед їхніх батьків неписьменних не було. Бо вже в той час вважалося ганьбою невміння читати й писати, хоч документам про освіту велика увага не приверталась (тому вони фактично мало збереглися).

II. Розділ

Освіта періоду Чехословацької буржуазної республіки

( 1919-1939)

Після включення Закарпаття до складу буржуазної Чехословаччини у багатьох аспектах здійснено значний прогрес, особливо в галузі освіти і культури. Правда, не слід забувати про насильницьку чехізацію, яка проводилася в краю. Під тиском прогресивних сил чехословацький уряд і шкільні власті змушені були більше уваги приділяти організації і поліпшенню роботи шкіл, внаслідок чого у 20-х роках їх кількість значно збільшилась. Проте, збільшення кількості початкових шкіл сталося за рахунок відкриття чеських шкіл.

Зразу ж після приїзду на проживання і роботу перших чеських сімей (переважено службовців та офіцерів армії) до села Неветленфолу (в період з 1919 по 1939 рік- Дяково), тут відкривається державна початкова школа з чеською мовою навчаня. Так як не було вільного приміщення, будують нову школу по головній вулиці села, що називалася Фогодо-утцо.Цей будинок мав 3 приміщення : 2 класні кімнати і 1 кімната з коридором для вчителів. ( Будинок школи стояз аж до середини 80-х років минулого століття і в радянські часи теж був корпусом місцевої школи з трьома класними приміщеннями).

Нова школа, порівняно із старою угорською була більш просторою із великими вікнами, які виходили на вулицю. На роботу в школу були направлені вчителі з Чехії та Моразії. Старожили села, які навчались у чеських школах ще добре пам'ятають їх імена . Це : Міклош Брахтл, Карел Кіндл, Ян Кошут, Лудвік Бакач. Ці вчителі мали ґрунтовну освіту, сучасну педагогічну підготовку.

У 1931-1935 роках чеський уряд ввів у Закарпатті обов'язкове восьмирічне навчання. В селі відкриваються нові класи і організовується восьмирічна школа із двома зведеними класами. До речі, школи працювали за навчальними планами, складеними групою досвідченних вчителів і затвердженими на окружних учительських конференціях.

З року в рік все більше зростала кількість учнів школи. Це пояснюється тим, шо діти з угорських сімей охоче переходили на навчання з угорської до чехської школи. Причиною цього було те, що чеські школи мали хорошу матеріальну базу: учні безплатно одержували підручники, зошити, неохідне навчальне приладдя. При школі працювала бібліотека, що допомагала дітям швидше опанувати чеську мову. Як розповідають сучасники, цьому сприяла добре складена навчаїьна програма, кваліфікована підготовленість вчителів, а також ( хоч це було негативним явищем !) насильницька чехизація. Дуже часто чеську школу відвідували діти заможних сімей, особливо єврейських, з майбутніми планами продовжити навчання в гімназіях або вищих навчальних закладах. Популярними серед них були юридичні, медичні та торговельні навчальні заклади.

Діти незаможних сімей рідко продовжували навчання, але майже всі закінчували восьмирічну школу. В чеській школі велика увага приверталась на виховання учнів. З цією метою часто проводились позашкільні заходи: в дні свят концерти, спортивні змагання, маївки, в яких активну участь брали батьки і всі односельчани.

Одночасно працювала в селі восьмирічна школа з угорською мовою навчання із двома зведеними класами. Ця школа була в набагато гіршому матеріальному становищі, ніж чеська. Фактичну матеріальну допомогу їй надавати римо-католицька і реформатська церкви, так як переважна більшість населення за релігійним складом були римо-католиками або реформатами - кальвіністами. Отже, виховання учнів здійснюватося на основі християнської моралі. Уроки катехизму (релігієзнавства) в школі вели священники: римо-католицький Гагер Антал і реформатський - Буко Лойош. Вчителі шкіл у ведення цих уроків не вмішувалися, проте строго наказували дітям відвідувати їх. Навіть перевіряли, чи присутні учні на службі в церкві по неділям і в святкові дні.

В обох школах (чеській і угорській) вивчалися такі предмети: катехизис, читання, письмо (граматика), арифметика, історія (дієпис), географія (землеопис), природознавство, креслення, співи, фізична культура, ручна праця.

У другій половині 30-х років багато учнів села продовжують навчання у горожанській школі селища Королево, у гімназіях міст Хуст та Берегово. Дехто з учнів після закінчення гімназій продовжували навчання в університетах ( напр. Ерделі Йожеф - юридичного факультет ЕЛТЕ в Будапешті).

Восени 1838 року почалась окупація Закарпаття хортистською Угорщиною. В нашому селі ця подія була зустрінута з радістю та сподіваннями. Школа з чеською мовою навчання була закрита і продовжувала працювати тільки 7-річна угорська школа. На роботу в школу були направлені з центральних районів Угорщини вчителі Вамоші, Бодо, Чукаш Маргіт, Горват Терез. Дітей приймали до школи в семирічному віці і обов'язковим було семирічне навчання. Поступаючи до школи, учні отримували книжечку-повідомлення, в яку в кінці навчального року виставлялися оцінки по предметам, поведінці, записувалася кількість пропущених занять за всі роки навчання в школі, а також характеристика на учня.

Після закінчення школи, випускники могли продовжити навчання в школі, тобто повторювали вивчений матеріал за попередні роки з метою підготовки до вступу у середні навчальні заклади. Планувалося також запровадження уроків з основ господарювання (домоводство). Навчальний рік тривав з 1 вересня по 10 червня, з двома канікулярними періодами на різдв'яні та великоденні свята. Перед канікулами оцінки виставлялися лише за поведінку, старанність та успішність взагалі. Оцінки по всіх предметах виставлялися в кінці навчального року. Успішність оцінювалася по п'ятибальній системі. Найвищим балом була одиниця. Поведінка могла бути зразковою, доброю і задовільною, а старанність оцінювалася за такими критеріями: зразкова, різна і незадовільна.

Підсумовуючи результати стану і розвитку початової освіти в селі Неветленфолу в період з 1919 по 1939 рік та з 1939 по 1945 роки можна встановити, що справа з освітою покращилась, кількість учнів весь час зростала, багато з них продовжували навчання у середніх, середніх спеціальних та вищих навчагьних закладах.

III. Розділ

Освіта періоду радянських часів.

( 1944-1991 ).

26 жовтня 1944 року Червона Армія визволила від фашистських загарбників і село Неветленфолу ( пізніше - Дяково ). Протягом усього воєнного періду навчання в селі не припинялось, хоч людям жилося досить скрутно.

Від 1945 року в суспільному житті краю сталися великі зміни,які охопили також систему освіти. В нашому селі відкривається семирічна школа з угорською мовою навчання. Перший директор школи- Кекерчень Микола Андрійович, завуч- Чейпеш Михайло Михайлович. Вчителями Дяківської середньої школи ставали переважно ті молоді люди, які закінчили горожанську школу, в кращому випадку гімназії, чи вчительські курси. Дуже часто учні старших класів були майже ровесниками своїх вчителів. Під шкільні приміщення було використано будинок колишньої чеської школи і приміщення колишньої сільради : всього 5 класних кімнат і 1 канцелярія.

В 1947-1948 н.р. в школі працювало всього 13 вчителів, навчанням було охоплено 285 дітей ( в т.ч. в 1-4 класах навчалося 127 учнів, у 5-7 класах - 148 учнів). При школі працювало підсобне господарство, велика увага зверталась на роботу учнів на навчально-дослідній ділянці.

В 1948 році починається побудова, недалеко від центру села по головній вулиці (вул.Леніна ), нового будинку школи з чотирма класними приміщеннями, вчительською кімнатою. Ленінською кімнатою та приміщенням- шкільної бібліотеки.

Кількість учителів у 1848-1949 н.р. зростає до 17-ти. У цей час відбувається організація колгоспу " Комсомолець".

З 1950 по 1954 рік директором школи був Ямницький Йосип Іванович, завучем Староста Адальберт Адальбертович. В школі організується робота предметних гуртків: юних мічурінців, юних техніків, географічний, " Умілі руки".

З 1954 р. директором школи призначений Продан Іван Степанович. В 1954-1955 н.р. в школі працювало 9 вчителів: Продан І.С., Кормош М.М., Староста А.А., Калішко Є.Ю., Голубан К.І., Станкович О.Т., Січ М.І., Пак VI.ГІ., Ерделі Й.Й., а також піонерважата Корпош Е.В., діловод Пензеш О.А.Вчителі активно включаються в роботу по ліквідації малописьменності серед дорослого населення, у травні 1955 року учні школи взяли активну участь у кущовому та районному огляді художньої самодіяльності.

З січня 1960 року Дяківська семірична школа перейшла на восмирічне загальнообов'язкове навчання і школа була прейменована на Дяківську восьмирічну школу.

З 1 вересня 1961-1962 н.р. в школі відкрився класокомплект з українською мовою навчання ( класовод Полянчук Мальвіна Іванівна ). Продовжують працювати гуртки: літературний, юних натуралістів, краєзнавчий, драматичний та " Умілі руки ". На початку 60-х рр. основними напрямками роботи школи були : виконання та дотримування учнями учнівських правил, виховання учнів у дусі Морального кодексу будівника комунізму, посилення атеїстичного виховання, покращення роботи піонерської та комсомольської організацій.

В 50-х роках спостерігається незацікавленість учнів у продовженні навчання у середніх або вищих навчальних закладах. У цей час сільське господарство ( колгосп ) потребувало молодих спеціалістів, тому більшість хлопців опановують спеціальності механізатора, водія.

Нова хвиля інтересу до освіти починається в др. половині XX ст., коли щороку випускники нашої школи продовжують навчання у середніх, середніх - спеціальних та вищих навчальних закладах, технікумах, училищах.

1 вересня 1966 року в школі відкривається 5-ий клас з українською мовою навчання. В другій половині 60-х років пожвавлюється шкільне життя. Учні школи беруть активну участь у районних предметних олімпіадах, в оглядах художньої самодіяльності, а також суспільно-корисній праці. Наприклад, восени 1969 року, учні зібрали і здали шипшину на 260 крб, за що було закуплено телевізор.

З 1970-1971 н.р. директором школи стає Ківешлігеті Василь Іванович. Кількість вчителів - 21, старша піонервожата - Жоданій Єва Тіберівні і вихователь ГПД - Ківешлігеті Е.Ю. Учні школи - активні учасники спортивних змагань ( вчитель фізичної культури- Кучик Юрій Борисович). Деякі учні досягли юнацькі розряди по баскетболу та легкій атлетиці, багатьом було присвоєно звання " Юного інструктора по спорту " та " Юного судді по спорту ".

В 70-80-х рр. в школі проводиться систематична профорієнтаційна робота, багато випускників школи поступають на навчання у середні-спеціальні заклади, професійно- технічні училища, технікуми. (В тому числі: в Мукачівське педучилище,Берегівське медучилище. Мукачівський сільськогосподарський технікум, ПТУ м.Мукачева, Берегова, Виноградова).

В середині 70-х рр. починається будівництво нової школи в центрі села. Всі вчителі, учні, батьки з нетерпінням чекали радісне свято-день відкриття нової школи 1-го вересня 1984р.

Школа була збудована на державні кошти, але багато допомоги подавав колгосп Комсомолець " ( Головою колгоспу був Ілошвай Іван Юрійович, пізніше Сабов Василь Іванович).

В школі 25 класних приміщень, кабінети директора школи, заступників директора, актовий зал, бібліотека з читальним залом, спортивний зал, їдальня на 120 місць.

1 вересня 1988 року на прохання батьків за рішенням виконкому Виноградівської Районної Ради Дяківська восмирічна школа була переформована на середню школу з українською та угорською мовами навчання. Директор школи : Ківешлігеті Василь Іванович, заступник директора школи : Долинська Марагарета Іванівна , організатор позакласної роботи: Сабов Василь Іванович.

В 1988-1989 н.р. в списку вчителів - 20 вчителів-предметників, 5 класоводів, 5 вихователів груп продовженого дня. Всі вчителі школи мали вищу та середню педагогічну освіту.

В другій половині 80-х років покращується позакласна і позашкільна робота в школі,а також суспільно корисна праця учнів. Ефективно працюють шкільні гуртки: хоровий, танцювальний,технічний, фізичний, краєзнавчий, угорської мови, російської мови, юннатів. 1986 рік - Рік Миру - учні школи взяли активну участь у багатьох цікавих мірогіриємствах. Весною 1987 року група учнів побувала на екскурсії у Брестській фортеці. У 1987-1988 н.р. учні школи брали участь у конкурсі Живи,книго!" 25 грудня 1989 року в школі було організовано ярмарку солідарності: зібрані гроші були переведені для сиріт румунської Трансільванії.

15 травня у Фонд милосердя в школі проводився збір продуктів для дітей, потерпілих під час аварії на Чорнобильській АЕС.

ІV. Розділ

Школа в роки незалежності

(з 1991 р. )

Дяківська середня школа ( загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ) після проголошення незалежноті України продовжувала працювати в тому плані, які були накреслені в "Основних напрямках реформи загальноосвітньої і професійної школи" . Перед педколективом ставилося завдання подолати суперечність між рівнем освіти та її якістю, здійснення змін у системі виховання і навчання підростаючого покоління.

Пріоритетні напрямки роботи школи: формування в учнів загальнолюдських цінностей та моралі, виховання поваги до рідної мови, прагнення до культурного відродження, особисту відповідальність за збереження та примноження природних багатств рідного краю та ін.

Нове шкільне приміщення у 1948 році

Дяківська семирічна школа

 

На будівництві нової школи в 1978 р.

Перед будівельниками виступає агітбригада

 

            

В селі працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з українською та угорською мовою навчання,

відкриття її відбулося першого вересня 1984

 

Belépés
Keresés
Корисні посилання


Copyright MyCorp © 2024
Ingyenes webtárhely uCoz