Історія села Неветленфолу
Історія села Неветленфолу ( Дяково ) сягає далекої минувщини. Однак, відсутність історичних першоджерел перешкоджає точному прослідкуванню початкового періоду його існування.
Місцевість, де було засновано село, була заселена у період неоліту ( IV тисячоліття до н.е. ) та бронзового віку (II тис. до н.е. ). Поблизу села виявлено залізоробний центр І І І - І ст. до н.е. Він є другим у Європі по кількості й значенню знахідок. Виявила ці поселення археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР у 1964 році. Тут знайдено понад 100 металургійних конгломератів вагою до 80 кг кожний і понад 10 залізоплавильних горнів. Сировиною для виплавки заліза служила місцева болотна руда, що добували в розколинах гір. На протязі кількох років ( 1966-1973 рр.) тут працювала археологічна експедиція історичного факультету Ужгородського державного університету, вивчаючи багатошарові поселення в районі села Дяково. За сім років археологічних розкопок тут зібрано значний матеріал, особливо з періоду пізньої бронзи, який дає змогу з'ясувати всі сторони життя стародавніх мешканців цього краю.
Аналізуючи матеріальну культуру мешканців дяківського поселення, історики зробили висновки про їх господарську діяльність. Основним заняттям їх було землеробство і скотарство. Вирощували такі злаки: ячмінь, просо і пшеницю. Збір врожаю проводився за допомогою бронзових серпів. Розмолювали зерно зернотерками. Поряд із землеробством важливе місце в господарському житті займало скотарство. На це вказують залишки кісток великої і дрібної рогатої худоби.
Допоміжною виробничою галуззю було полювання, рибальство та збиральницво.
Багатий тваринний світ в навколишніх лісах поповнював потреби населення в м'ясі. Виготовлення кераміки, прядіння і ткацтво носили домашній характер. Жителі цього краю розширювали ділові й культурні зв'язки з гето-дакійськими племенами Трансільванії та з населенням Прикарпаття та Придніпров'я. Це сприяло підвищенню економічного рівня їх життя. А разом з тим збільшувало майнову нерівність, вело до появи племінної знаті. На жаль до тепер ще не з'ясована етнічна приналежність мешканців дяківського поселення.
2. Назва населеного пункту та її походження
В різні історичні часи село Неветленфолу називалося по-різному: Дьокгазо, Дьокфолво, Діакфолво, Ґокфолу, Неветленфолу, Даково, Дяково. Деякі дослідники вважають, що назва села походить від слів адеак", "дяк", що на угорській, слов'янскій, румунській мовах вживалися стосовно грамотної людини, писаря.
Отже, назва села " Дьокфолво " складається із слів " деяк " і " фолу " (село). З XVII ст. (1619 р.) село починають згадувати в історичних документах як "Неветленфолу " / угор.: " село без назви " /. Про походження цієї назви села є кілька місцевих притч, але ймовірним є пояснення, що на цей час вимерла дрібнопоміщицька сім'я Дьокфолві, що володіла селом, і село залишилося без господаря. Продовжувача роду Дьокфолві не було і село залишилося сиротою - "без назви ".
3. Географіна довідка
Село Дякове ( Неветленфолу ) розташоване на півдні Виноградівського району. Координати населеного пункту 23°00' Сх.д. та 48°00' Пн.ш. Територія села з околицями 9,69 км2. Середня висота над рівнем моря 124 м. З півдня село межує з Румунією . Через північно-східну частину околиці села протікають дві невеликі річки: Ботар та Єгер. Обидві влітку із - за нестачі опадів частково пересихають.
Грунти в основному дерново-підзолисті, тільки на невеликих ділянках,в заплавах річок, трапляються піщані.
З представників рослинного світу на околиці села добре прижились: пирій повзучий, чистотіл звичайний, кульбаба лікарська, тополя горна, кінський каштан, ромашка лікарська, конюшина лучна, щавель гороб'ячий, полин гіркий, подоржник, хвощ польовий , горобина чорна, верба.
З представників тваринного світу знайшли притулок: фазани, куріпки, сапсани, ласки, зайці-русаки, лисиці. Окрасою села є родина лелек, які з року в рік виводять потомство.
4. Історія виникнення, заснування села
Село вперше згадується в історичних документах у 1380 році, але сім'я Дьокфолві, яка володіла цим селом, відома вже у 1360-му році. Село було засноване на болотистій місцевості поблизу річки Ботар. Першими власниками села була дрібнопоміщицька сім'я Дьокфолві, яка вступила у родинні зв'язки із дрібними поміщиками сусідніх сіл Оклі, Чепеї Золтан, Доболці, Ардаї Вечеї, Олмаші Нодь, Шашварі Береш та ін.
Більшість населення села складали дрібні власники земель, а також кріпаки. За національністю були угорцями, що підтверджують прізвища Вечеї, Борнемісса, Водасі, Ковач, Морвої, Сабо, Ач та ін.
Під час нашестя татар і турків у XVI ст. село було кілька разів спалено і зруйновано, але воно кожного разу оживало, відбудовувалось.
В 1619 році село вперше згадується під назвою Неветленфолу, але остаточно закріпилась ця назва за селом тільки в другій половині XVIII ст.
Про кількість і склад населення села є дані з 1850 року: 178 римо- католиків, 48 греко-католиків, 107 реформатів, 25 євреїв. Всього - 358 чоловік. Пізніші дані: в 1910 р. - 542 чоловік, в 1940 р. - 806 чоловік, в 1944 р. - 728 чоловік.
СУЧАСНИЙ СТАН СЕЛА
Село Неветленфолу - центр сільської ради, розташоване в 27-и кілометрах на південь від районного центру, біля українсько - румунського кордону. Населення- 1571 чоловік, переважно угорської національності. Сільській раді підпорядковані села: Ботар, Оклі, Оклі Гедь, Нове Клинове.
Перед проведенням приватизації земельні площі в околищях села належали Дяківському агропромисловому і торговому підприємству ( до 1992 р. - колгосп "Комсомолець") У 2000 р., після ліквідації АПТП, його колишнім працівникам було видано майнові паї і земельні наділи в розмірі 0,75 - га на чоловіка.
Таким чином, більша частина мешканців села почала займатись у підсобному сільському господарстві, створено кілька фермерських господарств. Вирошують здебільшого злакові, овочеві, баштанні та плодово - ягідні культури. Рідне село молодь не залишає, тому й воно в останній час розквітло, розрослося. Появилися гарні, сучасні будинки, нові вулиці. На сьогодні в селі 454 дворів у 12-и вулицях.
З вересня 1988 року в селі працює загальноосвітня школа І-III ст. з українською та угорською мовами навчання ( в 2006-2007 н.р. навчається в школі 382 учнів), діє дитячий садок, бібліотека, пошта, фельдшерсько - акушерський пункт, Центр дозвілля й відпочинку. Відкрито кілька малих підприємств, торговельні заклади.
Так як село розташоване поблизу українсько - румунського кордону, перспективним є розвиток сільського туризму. До околиць села близько підходять схили Карпатських гір, вкриті лісами. Це дає можливість для здорового відпочинку жителів навколишніх сіл та гостей. При школі щорічно організовуються табори відпочинку учнів, що сприяє їх культурному вихованню та фізичному розвитку.
ЗНАЧНІ ДЛЯ СЕЛА ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ
Село Неветленфолу до 1919 року входило до угочанського комітату Угорського королівства, тому й історія села тісно переплітається з історією Угорщини. Про період середніх віків нам відомо дуже мало. Залашилися згадки про те, що село кілька разів було спустошене поляками у 1657 р., набігами турків і татар у 1661 р. Наші земляки брали участь у антигабсбурзькій визвольній війні під керівництвом Ференца II. Раковці.
З 1920 по 1939 р. Закарпаття входило до буржуазної Чехословаччини. Із розповідей старожилів нам відомо, що з сприхидом нової влади дещо прокравщився рівень життя мешканців села, але проводилася насильна чехізація. Село Неветленфолу було перейменовано на Дяково.
Під час другої світової війни наш край ввійшов знову до Угорщини. Доросле чоловіче населення було мобілізоване в угорську армію. Ті, що залишилися вдома, восени 1944 року зазнали страшенного лиха.
49 чоловіків угорської національності стали жертвами сталінських репресій: були забрані на примусові роботи, в концентраційні табори. Звідти не повернулося 15 чоловік, а 11 загинуло на фронтах другої світової війни.
У 1946 р. в селі відкривається семирічна школа з угорською мовою навчання, а в 1948 р. збудовано нове приміщення школи.
Влітку 1948 року в селі створюється сільськегосподарське колективне господарство " Комсомолець ", куди вступила переважна більшість мешканців села.
В кінці 1980-х - на початку 1990-х відроджується релігійне життя в селі. На сьогодні в селі діє римо-католицька церква з кількістю 780 прихожан, реформатська (кальвіністка) з кількістю 510 прихожан і греко-католицька – 40 прикожан.
МІСЦЕВІ АНЕКДОТИ ПРО ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛА НЕВЕЛТЕНФОЛУ
І.
Село Неветленфолу колись називалося Деакфолво ( у перекладі: " село грамотних людей " ). Грамотних людей у середні віки часто називали "деак", "дяк". Очевидно, звідси й дістало село свою назву. Але на угорській мові дієслово "дьок" мало непристойне значення, тому місцеві ганьбилися цієї назви села.
Трапилося, що шляхом до села верхи на коні їхав знатний капітан. Зустрівся він з гарною, молодою селянкою і спи гав: "Звідки ви йдете?" Дівчина, червоніючи, відповіла: " Ой, немає назви в того села... А називають його просто - Неветленфолу / " Село без назви " /".
Коли ішпан дізнався про влучну відповідь дівчини, наказав: " 3 1720 року офіційно називати село по-новому - Неветленфолу ".
II.
Розповідь старожителів: " Сталося це в ті часи, коли королем Угорщини був Матяш (Корвін). Він оголосив, щоб кожне безіменне село, місто направило в Буду (тодішня столиця Угорського короліства) своїх представників, щоб отримати офіційні назви сіл і міст від самого короля.
Так вирушили з нашого села посланці до королівського двору. Але дорога була тривала і тяжка. Тому "депутати" часто - густо зупинялися в придорожних корчмах, щоб відпочити й освіжитися.
Таким чином, коли вони дійшли до Буди - пункту свого призначення, - спізнилися. Не залишилося жодної назви для села.
Король думав - міркував і врешті - решт сказав: "Ідіть - но додому гарненько і наказую вам називати своє село після цього "Неветленфолу".
Відтоді й збереглася ця цікава, незвична назва села.
Основу герба становить класичний щит, який знаходиться також в угорському гербі. Гербовий щит має симетричну форму, зверху - горизонтально зрізаний, нижня частина закінчується дугоподібним кутом. Верхня ширша частина поля має червоний колір, нижня - зелений. Два поля відокремлюються трьохвершинним гербом синього кольору, який простягається по всій ширині щита.
В центрі щита знаходиться стилізований золотий пшеничний колос. Перед колосом, під кутом 70° розташоване біле гусяче перо. Над гербовим щитом зображені вліво повернута голова і крило стилізованого сокола золотистого кольору. Над лівим і правим кутом гербового щита в'ються лози з золотистими виноградними гронами.
Використані кольори в гербі показують єдність з угорською національною ідентичністю з одного боку, а голобий і жовтий кольори - близькість до українських національних кольорів з другого боку.
Трьохвершинний герб вказує на зображення в угорському гербі, а разом з тим на Карпатські гори. Пшеничний колос, який з найдавніших часів є символом родючості й багатства, на цьому гербі ще означає незламність і волю, а також зв'язок між землею і небом. Біле гусяче перо вказує на походження первинної назви села / Деакфолво / і символізує важливість граматики та знань у всіх віках. Зовнішній орнамент із грон винограду вказує на заняття людей.
Зображений над гербом сокіл ("Турул") - найважливіша тварина в історії угорського народу - дивиться в західну сторону, тим часом як одним крилом береже герб.
ГЕРБ СЕЛА НЕВЕТЛЕНФОЛУ
В таких будиночках проживали селяни Неветленфолу на початку XX cт.
Неветленфолівська сільська рада
Центр дозвілля і відпочинку
с. Неветленфолу
Сільська амбулаторія і дитячий садок
с. Неветленфолу
Пам'ятник жертвам сталінський репресій та загиблим
у Другій світовій війні
Реформатська церква
с. Неветленфолу
Римо-католицька церква
с. Неветленфолу
Залізнична станція
с. Дяково (Неветленфолу)
Сучасний будинок
с. Неветленфолу